Ограничен доступ к судебным решениям

В связи с последними новациями в законотворчестве правовая система Украины приобретает некоторые характеристики прецедентной.

Так Законом “О судоустройстве и статусе судей” № 2453-VI от 07.07.2010 в процессуальные кодексы был внесен ряд изменений, которые фактически привнесли в законодательство Украины элементы прецедентного права.

Основанием для пересмотра решений высших специализированных судов является неодинаковое применение судом кассационной инстанции одних и тех же норм материального права, что повлекло принятие разных по содержанию судебных решений в подобных правоотношениях (ст. 355 ГПК, 355 ХПК и 237 КАСУ). Данные нормы корреспондируют с положениями п. 1 ч. 2 ст. 38 Законf Украины «О судоустройстве и статусе судей».

Таким образом, решения высших специализированных судов фактически являются… обязательными при принятии решений теми же судами. Что, по сути, ограничивают возможности этих судов в принятии законных решений, если до этого принимались незаконные.

Более того, процессуальными кодексами предусмотрена обязательность решений ВСУ для всех судов Украины, а также для всех субъектов властных полномочий, которые применяют в своей деятельности нормативно-правовой акт, содержащий указанную в решении норму (ГПК — ст. 360-7, ХПК — ст. 111-28 и КАСУ — ст. 244-2).

Таким образом, решения ВСУ являются обязательными:

— для всех судов;

— для всех субъектов властных полномочий (т.е. обязательность их применения выходит за пределы судебной системы).

Кроме того, Проектом закона Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты относительно рассмотрения дел Верховным Судом Украины» от № 9151 от 15.09.2011 предусмотрено внесение изменений в процессуальные кодексы, суть которых сводится к тому, что суды, при выборе нормы права, подлежащей применению, обязаны учитывать выводы, изложенные в решениях ВСУ по результатам пересмотра дел (ст. 324 КПК, 82 ХПК, 214 ГПК и ст. 161 КАСУ).

Данные изменения являются уточняющими по отношению к действующим нормам статей 360-7 ГПК, 111-28 ХПК и 244-2 КАСУ. Новшеством, хотя и не маловажным, является дополнение соответствующей нормой статьи 324 КПК.

И, в то же время, указанным проектом закона ограничивается доступ к судебным решениям судов общей юрисдикции. В часть 3 ст. 3 Закона Украины «О доступе к судебным решениям» вносятся изменения, согласно которых

«Перечень судебных решений судов общей юрисдикции, которые подлежат включению в Реестр (судебных решений), утверждается Советом судей Украины по согласованию с Государственной судебной администрацией».

При этом Законопроектом № 9151 даже не предусмотрены критерии, по которым два названных выше органа будут «отбирать» судебные решения для включения Единый реестр.

Каким образом это ограничение «обеспечивает открытость деятельности судов общей юрисдикции, предсказуемость судебных решений и одинаковое применение законодательства»? (преамбула Закона «О доступе к судебным решениям»)

И как данное ограничение сочетается с общей тенденцией привнесения в судебную систему Украины элементов прецедентной, при которой крайне важным является возможность ознакомления со всем массивом судебных решений?

В заключении Главного научно-экспертного управления от 06.10.2011 прямо указано на противоречие такого ограничения другим нормам Закона «О доступе к судебным решениям». А в замечаниях Главного юридического управления от 19.10.2011 высказано мнение, что данное ограничение не учитывает требований ст. 129 Конституции и ст. 11 Закона «О судоустройстве и статусе судей», а также статей процессуальных кодексов, которым утверждается гласность и открытость судебного процесса.

Тем не менее, 20.10.2011 Законопроект № 9151 был подписан Президентом без каких-либо изменений и вступит в силу на следующий день после официального опубликования.

От себя хочу поздравить всех юристов (и других пользователей) Единого реестра судебных решений: теперь законом предусмотрены органы, которые за вас будут решать, с какими судебными решениями вам стоит и дозволено ознакомиться.

 

Проект Закона Украины от 15.09.2011 № 9151

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кримінально-процесуальному кодексі України:

1) статтю 324 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«Обираючи при постановленні вироку норму кримінального закону, яка підлягатиме застосуванню до суспільно небезпечних діянь, суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, що викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40012 цього Кодексу»;

2) статтю 40014 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«У разі пропущення строку, встановленого частинами першою — третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено. Питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду вирішується судом без виклику осіб, які беруть участь у справі, та за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала»;

3) статтю 40018 доповнити частиною четвертою такого змісту:

«Якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 40012 цього Кодексу, буде встановлено, що порушення Україною міжнародних зобов’язань є наслідком недотримання норм процесуального права, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та вирішує питання про необхідність витребування справи. Розгляд такої справи здійснюється колегією у складі п’яти суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку»;

4) частину другу статті 40019 доповнити пунктом 21 такого змісту:

«21) вирішує питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду, якщо таке питання не розглядалося у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

5) частини першу та другу статті 40020 викласти в такій редакції:

«У Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40012 цього Кодексу, розглядається на засіданні Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.

Справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 40012 цього Кодексу, розглядається на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду України, визначеного законом»;

6) у статті 40022:

частину другу викласти в такій редакції:

«Якщо Верховний Суд України установить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40012 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норми кримінального закону щодо суспільно небезпечного діяння та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання»;

у частині третій слово «направляє» замінити словами «має право прийняти нове судове рішення або направити»;

7) статтю 40025 доповнити частиною третьою такого змісту:

«Рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених статтею 40012 цього Кодексу, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш, як через десять днів з дня їх прийняття».

2. У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст. 56):

1) частину другу статті 82 доповнити реченням такого змісту:

«Обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу»;

2) у статті 11117:

у частині першій слова «одного місяця» замінити словами «трьох місяців»;

доповнити частиною третьою такого змісту:

«У разі пропущення строку, встановленого частинами першою, другою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено. Питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду вирішується судом без виклику осіб, які беруть участь у справі, та за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала»;

3) статтю 11121 доповнити частиною четвертою такого змісту:

«Якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, буде встановлено, що порушення Україною міжнародних зобов’язань є наслідком недотримання норм процесуального права, Вищий господарський суд України постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та вирішує питання про необхідність витребування справи. Розгляд справи здійснюється колегією у складі п’яти суддів Вищого господарського суду України за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку»;

4) частину другу статті 11122 доповнити пунктом 21 такого змісту:

«21) вирішує питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду, якщо таке питання не розглядалося у Вищому господарському суді України»;

5) у статті 11123:

частини першу та другу замінити частинами першою-третьою такого змісту:

«У Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення у господарській справі з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що мало наслідком ухвалення різних за змістом судових рішень, розглядається на засіданні Судової палати у господарських справах Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Судової палати у господарських справах Верховного Суду України.

Якщо судове рішення у господарській справі оскаржується з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України, до складу яких входять судді відповідної спеціалізованої юрисдикції. Таке засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу відповідних судових палат Верховного Суду України.

Справа про перегляд судового рішення з підстави, встановленої пунктом 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, розглядається на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду України, визначеного законом».

У зв’язку з цим частини третю-восьму статті вважати відповідно частинами четвертою-дев’ятою;

у частині п’ятій слово «третій» замінити словом «четвертій»;

у частині восьмій слово «п’ятій» замінити словом «шостій»;

6) у статті 11125:

частину другу викласти в такій редакції:

«У разі якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання»;

у частині третій слово «направляє» замінити словами «має право прийняти нове судове рішення або направити»;

7) статтю 11128 доповнити частиною третьою такого змісту:

«Рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених статтею 11116 цього Кодексу, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш, як через десять днів з дня їх прийняття».

3. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., NN 40-42, ст. 492):

1) у статті 208:

у частині першій:

слова «у двох формах» замінити словами «у таких формах»;

доповнити пунктом 3 такого змісту:

«3) постанови»;

доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. Перегляд судових рішень Верховним Судом України закінчується ухваленням постанови»;

2) статтю 214 доповнити частиною другою такого змісту:

«2. При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу»;

3) у статті 356:

у частині першій слова «одного місяця» замінити словами «трьох місяців»;

доповнити частиною третьою такого змісту

«3. У разі пропущення строку, встановленого частинами першою, другою цієї статті, з причин визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено. Питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду вирішується судом без виклику осіб, які беруть участь у справі, та за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала»;

4) статтю 360 доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. Якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, буде встановлено, що порушення Україною міжнародних зобов’язань є наслідком недотримання норм процесуального права, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та вирішує питання про необхідність витребування справи. Розгляд справи здійснюється колегією у складі п’яти суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку»;

5) частину другу статті 3601 доповнити пунктом 21 такого змісту:

«21) вирішує питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду, якщо таке питання не розглядалося у Вищому спеціалізованому суді Україні з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

6) частини першу та другу статті 3602 викласти в такій редакції:

«1. У Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що мало наслідком ухвалення різних за змістом судових рішень, розглядається на засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України, до складу яких входять судді відповідної спеціалізованої юрисдикції. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу відповідних судових палат Верховного Суду України.

2. Справа про перегляд судового рішення з підстави, встановленої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, розглядається на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду України, визначеного законом»;

7) у статті 3604:

частину другу викласти в такій редакції:

«2. Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання»;

у частині третій слово «направляє» замінити словами «має право прийняти нове судове рішення або направити»;

8) статтю 3607 доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. Рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених статтею 355 цього Кодексу, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш, як через десять днів з дня їх прийняття».

4. У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., NN 35-37, ст. 446):

1) статтю 161 доповнити частиною другою такого змісту:

«2. При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу»;

2) у статті 238:

в частині першій слова «одного місяця» замінити словами «трьох місяців»;

доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. У разі пропущення строку, встановленого частинами першою, другою цієї статті, з причин визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду вирішується судом без виклику осіб, які беруть участь у справі, та за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала»;

3) статтю 240 доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. Якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, буде встановлено, що порушення Україною міжнародних зобов’язань є наслідком недотримання норм процесуального права, Вищий адміністративний суд України постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та вирішує питання про необхідність витребування справи. Розгляд справи здійснюється колегією у складі п’яти суддів Вищого адміністративного суду України за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку»;

4) у статті 2401:

у частині першій слова «призначення справи до розгляду» замінити словами «відкриття провадження у справі»;

частину другу доповнити пунктом 21 такого змісту:

«21) вирішує питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду, якщо таке питання не розглядалося у Вищому адміністративному суді України»;

5) частини першу та другу статті 241 викласти в такій редакції:

«1. У Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, розглядається на засіданні Судової палати у адміністративних справах Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України.

Якщо судове рішення в адміністративній справі оскаржується з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України, до складу яких входять судді відповідної спеціалізованої юрисдикції. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу відповідних судових палат Верховного Суду України.

2. Справа про перегляд судового рішення з підстави, встановленої пунктом 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, розглядається на спільному засіданні всіх палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду України, визначеного законом»;

6) у статті 243:

частину другу викласти в такій редакції:

«2. Якщо суд установить, що судове рішення у справі, що переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання»;

у частині третій слово «направляє» замінити словами «має право прийняти нове судове рішення або направити»;

7) статтю 2442 доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. Рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених статтею 237 цього Кодексу, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш, як через десять днів з дня їх прийняття».

5. У Законі України «Про доступ до судових рішень» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 15, ст. 128):

1) частину третю статті 3 викласти в такій редакції:

«3. Перелік судових рішень судів загальної юрисдикції, що підлягають включенню до Реєстру, затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України».

6. У Законі України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 41-45, ст. 529):

1) у статті 20:

частину першу доповнити реченням такого змісту:

«У Верховному Суді України адміністративною посадою також вважається посада Першого заступника Голови Верховного Суду України»;

у частині третій слово «заступник» замінити словами «Перший заступник Голови Верховного Суду України, заступники»;

2) у статті 39:

частину першу викласти в такій редакції:

«1. До складу Верховного Суду України входять сорок вісім суддів, з числа яких обираються Голова Верховного Суду України, Перший заступник Голови Верховного Суду України та чотири заступники Голови Верховного Суду України»;

доповнити після частини другої новою частиною такого змісту:

«3. У Верховному Суді України діють:

1) Судова палата в адміністративних справах;

2) Судова палата у господарських справах;

3) Судова палата у кримінальних справах;

4) Судова палата у цивільних справах.

До складу судової палати входять судді відповідної спеціалізованої юрисдикції (цивільної, кримінальної, господарської, адміністративної)»

У зв’язку з цим частини третю — п’яту вважати відповідно частинами четвертою-шостою;

3) у статті 41:

пункт 2 частини першої викласти в такій редакції:

«2) визначає адміністративні повноваження Першого заступника Голови Верховного Суду України, заступників Голови Верховного Суду України»;

доповнити частиною 21 такого змісту:

«21. Голова Верховного Суду України за посадою входить до складу Вищої ради юстиції»;

частину третю викласти в такій редакції:

«3. У разі відсутності Голови Верховного Суду України його адміністративні повноваження здійснює Перший заступник Голови Верхового Суду України, а за відсутності Першого заступника Голови Верховного Суду України — один із заступників Голови Верховного Суду України за його визначенням»;

4) статтю 44 викласти в такій редакції:

«Стаття 44. Перший заступник Голови Верховного Суду України, заступники Голови Верховного Суду України

1. Перший заступник Голови Верховного Суду України, заступники Голови Верховного Суду України обираються на посаду строком на п’ять років та звільняються з посади Пленумом Верховного Суду України за пропозицією суддів Верховного Суду України. Рішення про їх обрання на посаду та про звільнення з посади приймається більшістю голосів від загального складу Пленуму Верховного Суду України шляхом таємного голосування.

2. Перший заступник Голови Верховного Суду України, заступники Голови Верховного Суду України можуть бути достроково звільнені з посади у порядку, встановленому Регламентом Пленуму Верховного Суду України.

3. Перший заступник Голови Верховного Суду України, заступники Голови Верховного Суду України здійснюють адміністративні повноваження, визначені законом, а також Головою Верховного Суду України, та інформують Пленум Верховного Суду України про свою діяльність».

5) доповнити статтею 441 такого змісту:

«Стаття 441. Судові палати Верховного Суду України

1. Судові палати Верховного Суду України:

1) здійснюють судочинство у справах у порядку, встановленому процесуальним законом;

2) аналізують судову статистику та вивчають судову практику;

3) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

2. Персональний склад судових палат визначається Пленумом Верховного Суду України за пропозицією суддів Верховного Суду України.

3. Судову палату Верховного Суду України очолює заступник Голови Верховного Суду України, який одночасно є секретарем судової палати. Секретар судової палати:

1) організовує роботу відповідної судової палати та головує на її засіданнях;

2) організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення і узагальнення судової практики у справах, розглянутих судовою палатою;

3) інформує Пленум Верховного Суду України про діяльність судової палати;

4) здійснює інші передбачені законом повноваження.

4. Секретар судової палати має заступника, який виконує доручення секретаря судової палати щодо організації діяльності судової палати, а також виконує обов’язки секретаря судової палати у разі його відсутності. Заступник секретаря судової палати обирається на посаду строком на п’ять років та звільняється з посади Пленумом Верховного Суду України за пропозицією суддів Верховного Суду України. Рішення про обрання заступника секретаря судової палати та про його звільнення приймається більшістю голосів від загального складу Пленуму Верховного Суду України шляхом таємного голосування»;

6) у статті 45:

у частині другій:

у пункті 1 слова «його заступника» замінити словами «Першого заступника Голови Верховного Суду України, заступників Голови Верховного Суду України»;

у пункті 3 слово «заступника» замінити словами «Першого заступника Голови Верховного Суду України, заступників»;

доповнити пунктом 8 такого змісту:

«8) розглядає та вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень»;

у частині п’ятій слова «його заступником» замінити словами «Першим заступником Голови Верховного Суду України, а у разі відсутності Першого заступника Голови Верховного Суду України — одним із заступників Голови Верховного Суду України»;

частину шосту викласти в такій редакції:

«6. Засідання Пленуму веде Голова Верховного Суду України. У разі відсутності Голови Верховного Суду України засідання Пленуму веде Перший заступник Голови Верховного Суду України, а в разі відсутності Першого заступника Голови Верховного Суду України — заступник Голови Верховного Суду України. У випадках, встановлених цим Законом, засідання Пленуму веде голова організаційного комітету, створеного для проведення Пленуму Верховного Суду України з питання висловлення недовіри Голові Верховного Суду України, або його заступник»;

7) у статті 50:

частину другу викласти в такій редакції:

«2. Посвідчення судді, призначеного на посаду вперше, голови суду, заступника голови суду підписує Президент України. Посвідчення судді, обраного на посаду безстроково, судді у відставці підписує Голова Верховної Ради України»;

у частині третій слова «його заступника» замінити словами «Першого заступника Голови Верховного Суду України та заступника Голови Верховного Суду України»;

8) у статті 92:

у частині третій слова «і не можуть виконувати професійних повноважень за основним місцем роботи» виключити;

Після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

«4. Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначені з числа суддів, не можуть здійснювати правосуддя. При цьому, за ними зберігається право брати участь у вирішенні питань, що розглядаються органами суддівського самоврядування, а за суддями Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів — також у вирішенні питань, що розглядаються пленумами цих судів. Інші члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не можуть виконувати професійних повноважень за основним місцем роботи»

У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною п’ятою;

9) частину шосту статті 93 після слів «судових палат» доповнити словами «їх заступники»;

10) частину шосту статті 129 після слів «судової палати» доповнити словами «заступника секретаря судової палати»;

11) у розділі XIII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ»:

у пункті 2:

абзаци перший та другий замінити чотирма абзацами такого змісту:

«Касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року включно і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку та в межах повноважень, що діяли до набрання чинності цим Законом, до завершення розгляду таких скарг, але не пізніш як до 1 листопада 2011 року. Касаційні скарги (подання), не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановляється ухвала. Розгляд Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ таких справ починається спочатку.

Касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України після 15 жовтня 2010 року, касаційні скарги (подання) не призначені (не прийняті) ним до касаційного розгляду до 15 жовтня 2010 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Скарги на судові рішення у цивільних справах у зв’язку з винятковими обставинами, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року включно, розглядаються в порядку та в межах повноважень, що діяли до набрання чинності цим Законом, а подані після 15 жовтня 2010 року — передаються до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для розгляду питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Допущені до розгляду за винятковими обставинами до набрання чинності цим Законом цивільні, господарські та адміністративні справи розглядаються Верховним Судом України в порядку та в межах повноважень, що діяли до набрання чинності цим Законом».

У зв’язку з цим абзаци третій-восьмий вважати відповідно абзацами п’ятим-десятим;

абзац сьомий після слів і цифр «до 15 жовтня 2010 року» доповнити словом «включно»;

абзац восьмий доповнити реченням такого змісту:

«Після 15 вересня 2010 року такі клопотання розглядаються колегією суддів зі складу Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України в межах повноважень, якими наділявся Верховний Суд України до набрання чинності цим Законом. Засідання колегії є правомочним за наявності не менше двох третин суддів від складу Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, виходячи з кількості суддів, які обіймають свої посади на момент прийняття рішення»;

у пункті 3:

друге речення абзацу шостого виключити;

абзац сьомий виключити;

пункт 4 після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

«Не розглянуті військовими судами станом на 15 вересня 2010 року кримінальні справи, апеляції передаються до відповідного апеляційного суду Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя з урахуванням територіальної підсудності. Кримінальні справи, скарги, подання, клопотання, не розглянуті станом на 15 вересня 2010 року Військовою судовою колегією Верховного Суду України, передаються до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ».

У зв’язку з цим абзаци третій-восьмий вважати відповідно абзацами четвертим-дев’ятим.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Заяви про перегляд судових рішень в адміністративних, господарських, кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до набрання чинності цим Законом включно, розглядаються в порядку та в межах повноважень, які діяли до набрання чинності цим Законом, до завершення розгляду таких заяв.

Заяви про перегляд судових рішень в адміністративних, господарських, кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України після набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку та в межах повноважень, передбачених цим Законом.

Добавить комментарий