Виключення учасника товариства, який не сплатив свій вклад до статутного капіталу: юридичні наслідки та розрахунки

Нова підстава виключення учасника

Наслідки невнесення або неповного внесення учасником свого вкладу в статутний капітал товариства до кінця першого року з дати реєстрації регламентуються ч. 3 ст. 144 ЦК. І до набуття чинності Законом N3263-VI  (до 06.06.2011) товариство в цьому випадку мало тільки два варіанти дій: або прийняти рішення про зменшення статутного капіталу, або — рішення про ліквідацію товариства. На даний час у товариства з’явився третій варіант: прийняти рішення про виключення учасника, який не вніс свій вклад, зі складу товариства. При цьому варто звернути увагу на те, що виключення можливе навіть у ситуації, коли вклад внесений частково.

Зауважимо, що право товариства виключити учасника у випадку невнесення ним вкладу було (опосередковано і дещо спірно) передбачене і до набуття чинності Законом N3263-VI.  Воно випливало з норм статті 64 Закону України «Про господарські товариства», згідно якої виключення учасника можливе, якщо він систематично не виконує або (знову ж таки — систематично) неналежним чином виконує свої обов’язки, чи перешкоджає досягненню цілей товариства. Але у випадку невнесення вкладу «систематичність» сумнівна, а «перешкоджання» не завжди відповідає фактичним обставинам і потребує доказування. З набуттям чинності Законом  N3263-VI право на виключення учасника у випадку невнесення або неповного внесення вкладу до кінця першого року з дати реєстрації прямо передбачене оновленою редакцією ч. 3 ст. 144 ЦК і не потребує посилання на ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» (але потребує дотримання визначеного в ній порядку – див. нижче).

Можливі наслідки виключення учасника

Із системного аналізу норм ЦК, ГК та Закону України «Про господарські товариства» випливає, що виключення учасника не може бути єдиним наслідком у випадку невнесення (або неповного внесення) вкладу до кінця першого року з дати реєстрації. По-перше, в самій ч.3 ст. 144 ЦК прямо вказано, що рішення про виключення учасника супроводжується рішенням про перерозподіл часток. І тут для товариства можливі два варіанти дій.

1. або перерозподілити частки статутного капіталу, який залишається після виключення учасника.  Це автоматично призводить до зменшення статутного капіталу з усіма юридичними наслідками (див нижче).

2. або прийняти рішення про збільшення іншими учасниками своїх вкладів чи прийняття нового учасника для досягнення статутним капіталом розміру, передбаченому статутом. У цьому випадку потребує державної реєстрації зміна розмірів часток учасників і складу учасників.

Розглянемо детальніше кожен з цих варіантів дій.

1. Зменшення статутного капіталу

У зв’язку з тим, що з норм законодавства виключено вимоги стосовно мінімального розміру статутного капіталу ТзОВ (його розмір тепер визначається на розсуд учасників і забезпечує вимоги кредиторів), виключається і ситуація, коли зменшення статутного капіталу саме по собі призводило до вимушеної ліквідації.

В той же час, частиною 3 ст. 16 Закону «Про господарські товариства» передбачено, що зменшення статутного капіталу при наявності заперечень кредиторів товариства не допускається. Тому, за наявності таких заперечень товариству доведеться або прийняти рішення про  ліквідацію, або довести розмір капіталу до передбаченого статутом (за рахунок збільшення внесків учасників, які залишились, або за рахунок прийняття нового учасника).

Сама процедура зменшення статутного капіталу достатньо обтяжлива та довготривала. У товариства виникає обов’язок попереджати всіх кредиторів (поштовим відправленням не пізніше 3 днів з дати прийняття рішення), а у останніх виникає право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов’язань товариства та відшкодування збитків.

Крім того, необхідно опублікувати повідомлення про зменшення статутного капіталу в засобах масової інформації і подати державному реєстратору документ, що підтверджує внесення плати за публікування такого повідомлення (наряду з іншими документами, передбаченими ч. 1 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»). Рішення про зменшення статутного капіталу набуває чинності не раніш як через 3 місяці з дати державної реєстрації та згаданої вище публікації.

2. Збільшення вкладів або прийняття нового учасника

Щодо порядку реєстрації змін у складі учасників (зміні розміру їх часток) у відповідності до змін, передбачених Законом N3263-VI.

2.1. Реєстрація змін до установчих документів – загальний випадок

У разі реєстрації змін до установчих документів (незалежно від причини чи мети внесення таких змін) державному реєстратору подаються документи, зазначені в ч. 1 ст. 29 Закону «Про державну реєстрацію…», а саме:

1. реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін;

2. рішення про внесення змін та документ, який підтверджує правомочність цього рішення;

3. оригінали установчих документів з усіма змінами;

4. два примірники змін до установчих документів у вигляді додатків або установчих документів у новій редакції;

5. документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору.

Зауважимо, що змінами до Закону передбачено можливість подання простої ксерокопії рішення про внесення змін до установчих документів.

2.2. Реєстрація змін до установчих документів у разі зміни складу учасників

Вихід учасника з товариства, як і зараз, може бути зумовлений:

• власним бажанням учасника;

• рішенням інших учасників про його виключення з товариства;

• смертю учасника.

Але дещо змінені вимоги до документів, які додатково подаються державному реєстратору у разі зміни складу учасників. Як і в попередній редакції передбачено подання одного з наступних документів:

• рішення про вихід юридичної особи із складу учасників;

• рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення учасника (якщо це передбачено установчими документами юридичної особи чи законом);

• заяви фізичної особи про вихід зі складу учасників;

• документу (договору) про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства;

Але якщо в попередній редакції Закону «Про державну реєстрацію…» останні два документи повинні були подаватись в оригіналі чи у вигляді нотаріально завіреної копії, то змінами до Закону дозволено подання простої ксерокопії.

Особливий випадок передбачено частиною 4 ст. 29 – внесення змін до установчих документів у разі смерті фізичної особи-учасника та відмови інших учасників у прийнятті спадкоємця померлого до складу учасників. Додатково подається свідоцтво про смерть фізичної особи, або документ, який є підставою для видачі такого свідоцтва органом РАЦС . І знову ж таки, нова редакція Закону передбачає можливість подання простої ксерокопії цих документів.

Перерозподіл часток

Перерозподіл часток відбувається як у випадку простого виключення учасника, так і у випадку прийняття іншими учасниками рішення про відповідне збільшення свої вкладів для доведення розміру капіталу до передбаченого статутом чи прийняття нового учасника.

Наведемо приклад. На кінець першого року з дати реєстрації товариства з зареєстрованим розміром статутного капіталу 1000 грн. склад учасників та розмір їх часток наступний:

  1. Учасник А – 500 грн., — 50%
  2. Учасник Б – 300 грн., — 30%
  3. Учасник В – 200 грн., — 20% (не внесений).

Товариство приймає рішення про виключення учасника В, прийняття до товариства учасника Д з вкладом 100 грн. та пропорційного збільшення своїх часток до зареєстрованої суми статутного капіталу. Розподіл часток та склад учасників буде визначатись наступним чином:

По-перше, з’ясуємо співвідношення часток учасників А і Б в залишку статутного капіталу ( для того, щоб визначити, як розподілити 100 грн., яких не вистачає до його первісного розміру):

  • Учасник А – 500/(1000-200) = 62,5%
  • Учасник Б – 300/(1000-200) = 37,5%

Тепер ми можемо визначити частки всіх учасників у загальному розмірі статутного капіталу:

  1. Учасник А – 562,5 грн. (500+100*62,5%), — 56%
  2. Учасник Б  — 337,5 грн. (300+100*37,5%), — 34%
  3. Учасник Д – 100 грн., — 10%

Відповідальність учасника

Важливим наслідком невнесення вкладу для учасника є розширення відповідальності за зобов’язаннями товариства. Виходячи із змісту ст. 50 Закону «Про господарські товариства»

  1. учасник, який не вніс свій вклад взагалі, солідарно відповідає за зобов’язаннями товариства у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.
  2. учасник, який вніс свій вклад частково, відповідає
    а) за зобов’язаннями товариства в межах вартості внесеного їм вкладу та
    б) солідарно відповідає у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Виключення учасника і розрахунки

Підстави та наслідки виключення

Виключення учасника з товариства та розрахунки з ним регламентовано статтями 144 та 148 ЦК та дещо детальніше – стаття ми 64 та 54 Закону «Про господарські товариства».

Виключення учасника  у випадку невнесення або неповного внесення вкладу можливе на підставі ч. 3 ст. 144 ЦК і в порядку, визначеному ст. 64 Закону «Про господарські товариства»: на основі рішення загальних зборів, за яке проголосували більш ніж 50% загальної кількості  голосів (учасник, якого виключають, участі у голосуванні не бере). При цьому, виключення учасника призводить до наслідків, передбачених ст. 54 Закону «Про господарські товариства» — це ті ж самі наслідки, що й при виході учасника з товариства «за власним бажанням», тобто оплата вартості майна пропорційна частці учасника в статутному капіталі.

Визначення розміру вартості майна, належного учаснику

Статтею 54 Закону «Про господарські товариства» передбачено, що при виході учасника, йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі та належна йому частка прибутку, одержана товариством у даному році до моменту його виходу.

З’ясуємо, що мається на увазі під «майном товариства» та чи не виникне дублювання сум при виплаті і частки майна і частки прибутку.

Відповідно до п. 1 ст. 66 ГК під майном підприємства розуміються виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Але в ст. 190 ЦК під майном розуміється окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Якщо надати перевагу визначенню ЦК, стає зрозумілим, що в ст. 54 Закону «Про господарські товариства» мова йде про чисті активи товариства, тобто про суму активів за мінусом суми зобов’язань, що дорівнює сумі власного капіталу. Така точка зору підтверджується Постановою ВГСУ від 13.11.2008 р. у справі № 32/271пн.

Прибуток товариства входить до складу суми власного капіталу, тому вимога закону щодо виплати частини прибутку здається на перший погляд надлишковою. Але ця вимога набуває актуальності у випадку виключення учасника всередині року. Адже залишок нерозподіленого прибутку на кінець року може бути більшим (або меншим) ніж на дату виходу учасника і цю різницю необхідно врахувати.

На думку автора для розрахунку суми виплати учаснику доцільно застосувати таку формулу:

ВК – Ппр + Ппр/365*х

Де:

ВК – власний капітал на кінець року;

Ппр – чистий прибуток поточного року (з Ф.2);

х – кількість днів поточного року до дати виключення учасника.

При застосуванні цієї формули немає необхідності складати окремий баланс на дату виходу учасника, адже будь які зміни в чистих активах товариства з моменту виходу учасника і до кінця року корелюють із сумою чистого прибутку за рік (окрім випадку операцій, які пов’язані виключно із змінами у власному капіталі).

Щодо частки учасника, який вніс свій вклад не повністю. В постанові ВГСУ від 13.01.2009 у справі 32/42пн вказано, що у цьому випадку учаснику виплачується вартість частини майна, пропорційна фактично оплаченій частині вкладу.

Крім того, необхідно враховувати думку, викладену в постанові ВГСУ від 25.11.2009 у справі №2-1/2008, а саме щодо права учасника вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з справедливої (ринкової) вартості майна. Вважаємо таку вимогу коректною як з юридичної, так і з бухгалтерської точки зору, адже

1)      закон оперує юридичним поняттям «майна», а не бухгалтерським (яке є похідним);

2)      статті (ідеального) балансу і повинні відображати справедливу вартість активів та зобов’язань підприємства.

Строк виплати

У відповідності до ст. 54 Закону «Про господарські товариства» виплата учаснику провадиться:

1)      після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов (інакше неможливо визначити належну учаснику частку прибутку, одержаному товариством у даному році) і

2)      в строк до 12 місяців з дня виходу (виключення).

Законодавство не містить прямої вказівки, з якої дати учасник вважається виключеним: з дати протоколу загальних зборів, чи з дати державної реєстрації змін до установчих документів. У відповідності до ч. 5 ст. 89 ЦК зміни до установчих документів  юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Виходячи з цього, товариство не зможе, на приклад, посилатись на дату рішення, щодо якого не відбулось реєстрації змін до статуту, при зверненні стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці такого учасника. Крім того, якщо рішення про виключення учасника пов’язане зі зменшенням статутного капіталу, воно не буде зареєстроване і статутний капітал не буде зменшено за наявності заперечень кредиторів. Тому вважаємо, що датою виключення учасника необхідно вважати дату реєстрації змін до статуту.

 

Добавить комментарий