Налоговый учет рекламных, маркетинговых услуг и мотивационных выплат

Обобщающая налоговая консультация относительно отнесения расходов на оплату маркетинговых и рекламных услуг в состав расходов, приказом ГНСУ №123 от 15.02.12Налоговые органы относятся к включению стоимости рекламных, маркетинговых услуг и мотивационных выплат в расходы с традиционной предубежденностью. Связь таких услуг и выплат с хозяйственной деятельностью, а также соразмерность вознаграждения исполнителя с полученным результатом (который зачастую невозможно измерить) подвергается сомнению.

Налогоплательщик для обоснования включения стоимости таких услуг в расходы должен быть готов:

  1. обосновать их связь с хозяйственной деятельностью;
  2. обосновать их размер (соразмерность с достигнутым результатом);
  3. предоставить проверяющим соответствующие первичные документы.

Относительно составления договоров и актов выполненных работ: опыт показал, что налоговые органы не принимают во внимание договора и акты, в которых  состав услуг не конкретизирован (то же самое, кстати, относится и к юридическим, консультационным, информационным услугам). Поэтому лучше указать в договоре (и, соответственно, в акте выполненных работ, отчете комиссионера и пр.) какие именно услуги предоставлялись. В случае общей формулировки в актах проверяющие также склонным вспоминать, что среди обязательных реквизитов первичного документа присутствует единица измерения и количество (каким бы абсурдным не было их указание в отношении услуг). И для налогоплательщика, с нашей точки  зрения, дешевле тщательно поработать над договором и актом, чем над иском об обжаловании НУРа.

В «Обобщающей налоговой консультации относительно отнесения расходов на оплату маркетинговых и рекламных услуг в состав расходов«, утвержденной Приказом ГНСУ №123 от 15.02.12  налоговый орган приводит примеры состава рекламных, маркетинговых  услуг, а также мотивационных выплат. Данная консультация может служить как шпаргалкой при составлении подтверждающих документов, так и их оправданием при проверке.

По мнению ГНСУ для конкретизации состава рекламных услуг следует исходить из определения, приведенного Законом «О Рекламе»: реклама — информация о лице или товаре, распространенная в любой форме и любым способом и предназначенная сформировать или поддержать осведомленность потребителей рекламы и их интерес относительно таких лица или товара. Реклама подразделяется на внутреннюю, внешнюю, на транспорте, мероприятия рекламного характера, специальные выставочные мероприятия.

Маркетинговые услуги определены в п.п. 14.1.108 НКУ — это услуги, обеспечивающие функционирование деятельности плательщика налога в сфере изучения рынка, стимулирование сбыта продукции, работ или услуг, политики цен, организации и управлении движения продукции к потребителю и послепродажное обслуживание потребителя в пределах хозяйственной деятельности такого плательщика налога.

ГНСУ отмечает, что к маркетинговым услугам также относятся

  • услуги по размещению продукции плательщика налога в местах продажи,
  • услуги по изучению, исследованию и анализу потребительского спроса,
  • внесение продукции плательщика налога в информационные базы продажи,
  • услуги по сбору и распространению информации о продукции.

Кроме того, ГНСУ даже вспоминает о мерчандайзинге, как об «одном из видов маркетинга, который способствует интенсивному продвижению товаров в розничной торговле без активного участия специального персонала — удачное размещение товаров в торговом зале, оригинальное оформление прилавков и витрин, организация презентаций с раздачей сувениров, предоставлением скидок и льгот«.

Что касается мотивационных выплат (которые оспариваются чаще всего), ГНСУ приводит их возможный перечень. Это премии (бонусы):

  • за досрочную оплату дебиторской задолженности,
  • за выполнение плана закупок товаров поставщика,
  • за точность закупочных прогнозов, при соблюдении определенного ассортимента товаров при закупке.

Следует учитывать, что мотивационные выплаты (с точки зрения ГНСУ) «являются вознаграждением за достижение определенных экономических показателей третьими лицами (дистрибьюторами) в рамках своей основной деятельности. Достижение таких показателей обоснованно способствует оживлению сбыта товаров поставщика, стимулирует продвижение товаров в каналах дистрибуции».

Исходя из этого, налогоплательщику, для отнесения мотивационных выплат в состав расходов, следует:

  1. определиться, какие показатели должны быть достигнуты, указать их в договоре;
  2. быть готовым объяснить, каким образом достижение указанных в договоре показателей «способствует оживлению сбыта товаров поставщика, стимулирует продвижение товаров в каналах дистрибуции»;
  3. зафиксировать достижение этих показателей в актах выполненных работ, подготовить обоснованные расчеты.

***************************************
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 15 лютого 2010 року N 123

Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат

Керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, з метою забезпечення єдиного підходу щодо практичного застосування норм податкового законодавства наказую:

1. Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, що додається.

2. Департаменту взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю (Семченко О. В.) забезпечити оприлюднення цього наказу в установленому порядку.

3. Головам державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести цей наказ до відома підпорядкованих державних податкових інспекцій.

4. Цей наказ набирає чинності від дня оприлюднення.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Ігнатова А. П.

Голова О. В. Клименко

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ ДПС України від 15.02.2012 р. N 123

Узагальнююча податкова консультація щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 Кодексу визначено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Абзацом г) п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Кодексу передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

У разі якщо маркетингові та рекламні послуги придбаваються у нерезидента, витрати на такі послуги враховуються при визначенні податкових зобов’язань з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Зазначений Закон поділяє рекламу на внутрішню, зовнішню, на транспорті, визначає заходи рекламного характеру, спеціальні виставкові заходи.

Згідно з п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) – послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Мерчандайзинг (англ. (merchandising) походить від англійського merchandise – товари, сприяння продажу будь-якого товару) – один із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу – вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздачею сувенірів, наданням знижок та пільг.

Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб’ютора торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб’ютори).

Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб’юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Мотиваційні виплати можуть включати таке: премія (бонус) за дострокову сплату дебіторської заборгованості, за виконання плану закупівель товарів постачальника, за точність закупівельних прогнозів, за дотримання певного асортименту товарів при закупівлі.

Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

Запитання: чи включаються витрати, понесені на оплату рекламних, маркетингових послуг та мотиваційних виплат на користь дистриб’юторів або роздрібних торгівців?

Відповідь: якщо в договорі поставки або в договорі комісії між виробником (імпортером) або власником торгової марки та продавцем (дистриб’ютором або роздрібним торгівцем) передбачена оплата рекламних, маркетингових послуг, у тому числі мотиваційних виплат, до складу витрат виробника (імпортера) або власника торгової марки, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються витрати, понесені виробником (імпортером) або власником торгової марки на оплату таких послуг та виплат на користь дистриб’юторів або роздрібних торгівців, з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Кодексу.

Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги, у тому числі мотиваційні виплати при обчисленні об’єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв’язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Заступник начальника управління адміністрування податку на прибуток та податкових платежів Департаменту оподаткування юридичних осіб О. М. Задорожний

 Текст консультации взят с сайта «Профи-Винс«

Добавить комментарий