Налогообложение консультационных услуг нерезидента в сфере информатизации

Вопрос:

Следует ли начислять НДС на консультационные услуги в сфере информатизации, полученные на территории Украины от нерезидента (Россия). Можно ли применить пп. 196.1.14 НКУ? Относятся ли указанные услуги полностью на расходы? Каковы подтверждающие документы?

НДС

Подпункт 196.1.14 НКУ, согласно которого не являлись объектом налогообложения услуги, определенные в пп. «в» п. 186.3 (в т.ч. консультаций по вопросам информатизации) исключен  Законом от 19.05.2011 № 3387-VI, который вступил в силу 01.07.2011.

Таким образом, если первое событие по договору произошло после 01.07.2011, услуги по такому договору являются объектом налогообложения НДС. Местом поставки услуг, которые классифицируются как консультации по вопросам информатизации, является место регистрации получателя услуг (п. 186.3.) – таможенная территория Украины. Следовательно НДС на сумму этих услуг начисляется в порядке, предусмотренном ст. 208 НКУ.

Также см. письмо ГНАУ от 14.07.2011 № 19023/7/16-1117 (прил. 1.)


Налог на прибыль

Раздел III НКУ не содержит ограничений относительно отнесения на расходы стоимости консультаций по вопросам информатизации, полученных от нерезидента.

В то же время, следует учитывать, что термин «консалтинг» НКУ не определен. Исходя из этого, нельзя исключить возможность того, что налоговый орган будет настаивать на применении пп. 139.1.13 НКУ. Однако, такой поход противоречит обычному употреблению термина «консалтинг».

Подтверждающие документы

Для документального подтверждения получения указанных услуг достаточно договора и акта. Акт желательно составить с подробной конкретизацией услуг, разбивкой по стоимости (если она уместна), по возможности – с количественным выражением, например в человеко-часах и пр. Акт должен включать все реквизиты, предусмотренные п. 2.4. Положения о документальном обеспечении записей в бухгалтерском учете.

Игорь Забута, управляющий партнер Юридической компании BLC-Ukraine

 Приложение 1.

 ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 14.07.2011 р. N 19023/7/16-1117

Щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання окремих видів послуг

У зв’язку з прийняттям Закону  України  „Про  внесення  змін  до  Податкового кодексу  України  та  про  ставки  вивізного  (експортного)  мита  на  деякі  види зернових культур” від 19 травня 2011 року N 3387-VI (далі – Закон N 3387-VI) Державна  податкова  адміністрація України повідомляє.

Закон N 3387-VI набув чинності з 1 липня 2011 року (опубліковано в газеті „Голос України” 23.06.2011 р. N 113).

Пунктом 1 Розділу І Закону N 3387-VI виключено з  Податкового кодексу України (далі — Кодекс) підпункт 196.1.14 пункту 196.1 статті 196, яким передбачено, що операції з постачання  послуг, визначених в підпункті «в» пункту  186.3 статті 186 Кодексу, а саме консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних та інших подібних послуг консультаційного характеру, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем, не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, починаючи з 1 липня 2011 року операції з постачання  послуг на митній території України, визначених в підпункті „в” пункту 186.3 статті 186 Кодексу, оподатковуються на загальних підставах за ставкою 20 відсотків.

При цьому, місцем постачання зазначених послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання.

Нагадуємо, що статтею 208 Кодексу встановлено правила оподаткування в разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг, місце постачання яких вважається  митна територія України, особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь-якій іншій юридичній особі – резиденту.

Так, якщо нерезидент надає послуги, визначені в підпункті „в” пункту 186.3 статті 186 Кодексу, резиденту – юридичній особі, зареєстрованій платником податку на додану вартість, то такий отримувач послуг нараховує податок за основною ставкою, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку (при цьому, податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в платника податку) та включає її до податкового зобов’язання відповідного звітного (податкового) періоду (рядок 7 декларації з податку на додану вартість). В наступному звітному періоді зазначена сума податку може бути віднесена до податкового кредиту (рядок 12.4 декларації з податку на додану вартість), за умови виконання вимог, визначених статтею 198 Кодексу.

У разі якщо нерезидент надає  зазначені послуги резиденту – юридичній особі, не зареєстрованій платником податку на додану вартість, то такий отримувач послуг податкову накладну не виписує, але зобов’язаний подати до органу державної податкової служби Розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків на митній території України, форму якого затверджено наказом ДПА України від 25.01.2011 р. N 41 „Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. N 197/18935.

При цьому зазначаємо, що отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

У разі якщо отримувач послуг, визначених в підпункті „в” пункту 186.3 статті 186 Кодексу, — нерезидент, зареєстрований за межами митної території України, такі операції не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, згідно з пунктом 2 Розділу І Закону N 3387-VI виключено з Податкового кодексу України пункт 197.9 статті 197, яким звільняються  від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання послуг, що надаються іноземним суднам та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

Отже, починаючи з 1 липня 2011 року, зазначені операції підлягали оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.

Одночасно повідомляємо, що прийнятим 07.07.2011 року Законом України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України)”:

відновлено дію пункту 197.9 статті 197 Кодексу, починаючи з 1 липня 2011 року;

виключено у  підпункті „в” пункту 186.3 статті 186 Кодексу слова „та інші подібні послуги консультаційного характеру”.

Державна   податкова адміністрація України пропонує вищенаведене враховувати при адмініструванні податку на додану вартість та підготовці податкових консультацій платникам податків.

Заступник Голови комісії з проведення реорганізації ДПА України, заступник Голови ДПС України C. І. Лекарь

Добавить комментарий