Изменились последствия признания кредитных договоров недействительными

4 ноября 2012 года вступил в силу Закон Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно выполнения хозяйственных обязательств» от 02.10.2012 № 5405-VI, которым изменены последствия признания недействительными кредитных договоров.

До вступления в силу Закона признание недействительным кредитного договора — основного обязательства — влекло за собой недействительность производного обязательства — договора залога (в т. ч. ипотеки), которым был обеспечен кредит. Стороны возвращали одна другой все полученное по договору. Таким образом, заемщик возвращал банку сумму полученного (непогашенного) кредита. Банк  должен был вернуть оплаченные заемщиком проценты, но одновременно у заемщика возникала обязанность выплатить банку проценты за пользование безосновательно полученными деньгами.

Признание договора недействительным приводило к «высвобождению» предмета залога и, кроме того, позволяло заемщику вернуть или не уплачивать штрафные санкции.

Со вступлением в силу Закона правила несколько изменились:

  1. Признание недействительным кредитного договора все также влечет за собой недействительность договора залога. Однако суд по заявлению кредитора  накладывает арест на предмет залога (независимо от того, принадлежит ли он заемщику или поручителю).
  2. Введена норма, согласно которой сумма, которая должна быть возвращена заемщиком кредитору, определяется судом. При этом закон не содержит указаний, как именно суд определяет эту сумму.  Если предполагается, что суд определяет сумму исходя из положений ГКУ (ст. 1214, 536, 1048), как он и делал раньше, то предназначение этой нормы  ускользает от понимания автора.
  3. Арест снимается в случае уплаты заемщиком суммы, определенной судом. Если такая сумма не будет уплачена в течение 30 дней, на предмет залога может быть обращено взыскание.
  4. Арест налагается судом и в случае признания недействительным договора залога отдельно от кредитного договора. Такой арест снимается в случае погашения кредита или, в случае признания кредитного договора недействительным, в случае выплаты заемщиком кредитору суммы, определенной судом (см. п.2).

Таким образом, признание судом кредитного договора, или отдельно договора залога недействительным не приведет к «высвобождению» предмета залога. А сумма, которая будет возвращена кредитором заемщику, становится еще более неопределенной, чем до вступления Закона в силу.

В заключение отметим, что Закон не содержит норм, которые лишали бы заемщика права начинать процедуру признания недействительными кредитных договоров и выводить свое имущество из-под залога, как это было отмечено в ряде СМИ. Правда, выведенное из-под залога имущество теперь попадает под арест.

Игорь Забута, BLC-Ukraine

 

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов’язань» від 2 жовтня 2012 року N 5405-VI

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Статтю 86 Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст. 56) доповнити частиною третьою такого змісту:

«Ухвала господарського суду, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься також щодо накладення арешту на майно або зняття з нього арешту у разі визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов’язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором».

2. Статтю 345 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 18 — 22, ст. 144) доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. Правові наслідки недійсності кредитного договору, а також недійсності договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором, визначаються Цивільним кодексом України».

3. Цивільний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 40 — 44, ст. 356) доповнити статтею 10571 такого змісту:

«Стаття 10571. Правові наслідки недійсності кредитного договору

1. У разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов’язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

2. Визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов’язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт.

3. Арешт на майно підлягає зняттю, якщо протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю. Якщо у зазначений строк зобов’язання повернути кошти не виконано, кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно.

4. Арешт на майно, накладений відповідно до частини другої цієї статті, підлягає зняттю після виконання зобов’язання повернути кредитодавцю кошти у розмірі, визначеному судом.

5. Визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов’язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов’язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним — після виконання зобов’язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті».

4. У Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 42 — 43, ст. 378 із наступними змінами):

1) у статті 11:

абзац перший частини сьомої виключити;

доповнити частиною сімнадцятою такого змісту:

«17. Господарський суд не має права зупиняти провадження у справі про банкрутство»;

2) частину п’яту статті 16 після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:

«схвалення плану санації боржника».

У зв’язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п’ятим;

3) у статті 17:

в абзаці першому частини другої слова «схвалення плану санації боржника» виключити;

в абзаці четвертому частини шостої слова «на затвердження комітету» замінити словами «для схвалення зборами»;

4) частини четверту — шосту статті 18 викласти в такій редакції:

«4. План санації розглядається зборами кредиторів, які скликаються керуючим санацією в чотиримісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію, якщо інше не передбачено цим Законом. Керуючий санацією письмово повідомляє всіх кредиторів, включаючи кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, про дату і місце проведення зборів кредиторів і за два тижні до проведення зборів надає їм можливість попередньо ознайомитися з планом санації.

План санації вважається схваленим, якщо на зборах кредиторів таке рішення підтримане більш як половиною голосів конкурсних кредиторів та за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, письмово погодили план санації.

Якщо один з кредиторів або всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, не погоджують план санації, інші кредитори можуть прийняти одне з таких рішень:

про виділення речей, наданих у заставу з майна боржника, їх продаж на аукціоні та задоволення вимог таких кредиторів за рахунок отриманих від продажу коштів;

про викуп боргу відповідно до відомостей реєстру вимог кредиторів.

5. Збори кредиторів можуть прийняти одне з таких рішень:

схвалити план санації та подати його на затвердження господарському суду;

відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

відхилити план санації, звернутися до господарського суду з клопотанням про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов’язків та про призначення нового керуючого санацією. Зазначене рішення повинно містити дату скликання чергових зборів кредиторів для розгляду нового плану санації, які повинні відбутися не пізніше ніж у місячний строк з дня прийняття рішення про відхилення плану санації.

Схвалений зборами кредиторів план санації та протокол зборів кредиторів разом з підтвердженням погодження плану санації кредиторами, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, подаються керуючим санацією до господарського суду на затвердження не пізніше п’яти днів з дня проведення зборів кредиторів. Протокол зборів кредиторів може містити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків погашення заборгованості, передбачених у плані санації.

У разі якщо кредиторами прийнято рішення про викуп боргу відповідно до частини четвертої цієї статті, керуючий санацією подає до господарського суду відповідний договір.

Керуючий санацією зобов’язаний попередньо погодити план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п’ятдесят відсотків.

Господарський суд затверджує схвалений та погоджений план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку.

6. Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію до господарського суду не подано плану санації боржника, господарський суд приймає рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону.

У разі схвалення зборами кредиторів плану санації, який передбачає триваліший строк санації боржника, ніж початково встановлений, господарський суд продовжує строк санації, якщо є підстави вважати, що продовження строку санації і виконання плану санації забезпечить відновлення платоспроможності боржника»;

5) абзац третій частини першої статті 53 після слова «згоди» доповнити словами «всіх кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна, а також».

5. У Законі України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 19 — 20, ст. 142):

1) пункт 7 частини першої статті 49 викласти в такій редакції:

«7) визнання боржника банкрутом»;

2) у статті 57:

перше речення частини четвертої доповнити словами «та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна»;

доповнити частиною дев’ятою такого змісту:

«9. Під час проведення опису майна боржника — юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна»;

3) статтю 62 доповнити частиною дванадцятою такого змісту:

«12. Витрати, пов’язані з організацією та проведенням прилюдних торгів, аукціонів або реалізації майна боржника на комісійних умовах, не повинні перевищувати п’яти відсотків вартості реалізації майна»;

4) статтю 66 доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. У разі звернення стягнення на майно боржника — юридичної особи витрати, пов’язані з організацією та проведенням прилюдних торгів, не повинні перевищувати п’яти відсотків вартості реалізації майна».

6. У Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 32 — 33, ст. 413):

1) частину п’яту статті 16 виключити;

2) частину четверту статті 30 виключити;

3) частину четверту статті 80 виключити;

4) абзац третій частини першої статті 94 після слова «згоди» доповнити словами «всіх забезпечених кредиторів, а також»;

5) у розділі X «Прикінцеві та перехідні положення»:

доповнити пунктом 11 такого змісту:

«11. Положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури»;

абзац дванадцятий підпункту 13 пункту 7 виключити.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 6 розділу I цього Закону, який набирає чинності одночасно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 грудня 2011 року N 4212-VI.

2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Президент України В. ЯНУКОВИЧ

Добавить комментарий