Поновлення працівника на роботі за рішенням суду

В процесі поновлення працівника на роботі за рішенням суду виникає ряд питань, пов’язаних з оформленням кадрових документів та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Такі питання будуть розглянуті в цій статті.

Оформлення

Відповідно до ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на роботі. Рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню. Негайне виконання передбачає, що працедавець зобов’язаний поновити працівника на роботі на дату рішення суду (з часу оголошення рішення в судовому засіданні).

На підставі рішення суду про поновлення працівника працедавець видає наказ. Такий наказ повинен містити два пункти:
1. про скасування наказу про звільнення;
2. про поновлення працівника його на посаді.

Щодо записів у трудовій книжці – працедавцю необхідно керуватись «Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Мінпраці № 58 від 29.07.93 р. Запис у зв’язку з поновленням працівника передбачає наведення:
1. дати запису, яка повинна відповідати даті нового наказу;
2. у графі 3 — «Запис №… вважати недійсним. Поновлено на попередній посаді»;
3. у графі 4 — дати та номера нового наказу.

Складні випадки

Відсутня посада

Цілком можлива ситуація, що на підприємстві на дату поновлення працівника вже відсутня посада, з якої цього працівника було незаконно звільнено. Відсутність такої посади не може бути підставою для невиконання рішення суду, адже підприємство скасовує наказ про звільнення і повинно відновити становище, яке існувало до порушення права: забезпечити працівнику ті ж самі умови праці, які він мав до незаконного звільнення. Тому у підприємства немає іншого виходу, окрім введення такої посади.

Ліквідація підприємства

У разі, коли працівника незаконно звільнено, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, суд зобов’язує ліквідаційну комісію або власника (або правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно суд визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗпП і на такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 КЗпП для вивільнюваних працівників.

Виконавче провадження

Оскільки рішення про поновлення на роботі (і частково – про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу) підлягає негайному виконанню, ситуація для підприємства ускладнюється можливістю втручання державної виконавчої служби.
Згідно із статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого листа.
Згідно зі статтею 348 Цивільного процесуального кодексу України виконавчий лист видається судом за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення. При наявності такої заяви суд зобов’язаний негайно оформити виконавчий лист.

Виконавчий лист може бути пред’явлено до виконання в день ухвалення рішення про поновлення на роботі. Державний виконавець зобов’язаний порушити виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання заяви.

Тому підприємству не варто зволікати з виконанням рішення суду. Адже у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника — фізичну особу від 10 до 20 НМДГ; на посадових осіб — від 20 до 40 НМДГ; на боржника — юридичну особу — від 40 до 60 НМДГ та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення державний виконавець накладає штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону (ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження»). Окрім того, підприємству доведеться сплатити виконавчий збір у відповідності до статті 28 Закону.

Виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу

При винесенні рішення про поновлення на роботі суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Така виплата здійснюється не більш як за один рік (ч. 2 ст. 235 КЗпП). В той же час, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, суд виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Окрім того, статтею 238 КЗпП передбачена можливість ухвалення рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Окрім випадків незаконного звільнення, суд приймає рішення про виплату середнього заробітку:
• у разі незаконного переведення працівника на іншу роботу;
• у разі, якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника;
• у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (за весь час вимушеного прогулу);
• у разі затримки власником виконання рішення суду про поновлення на роботі (за час затримки, за окремою ухвалою суду).

Зазначимо, що рішення суду про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягає негайному виконанню в частині виплат за один місяць. В той же час, суд має право ухвалити рішення про негайне стягнення всієї суми боргу – за весь період вимушеного прогулу. І підприємству не варто розраховувати на повернення виплачених коштів разі скасування рішення суду. Адже згідно ст. 239 КЗпП у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Обчислення середнього заробітку

Остаточну ясність в питання, як обчислювати середній заробіток за час вимушеного прогулу, було внесено постановою ВСУ від 23 січня 2011 року № 6-87цс11. Суд керується нормами Постанови КМУ від 08.02.95 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (надалі – «Порядок») і тлумачить їх наступним чином.

Середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника з роботи (абз. 3 п. 2 Порядку). Працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п. 5 розділу IV Порядку).

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за два місяці на число робочих днів (п. 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства. (абз. 3 п. 8 Порядку).

Середня місячна заробітна плата, визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат, обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Види виплат, що включаються, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати, наведено в розділі ІІІ Порядку.

Врахування вихідної допомоги

У більшості випадків при звільненні (навіть незаконному) працівнику виплачується вихідна допомога. Мінпраці у листі від 06.01.2011 р. №10/06/186-11 зазначає наступне: оскільки з поновленням на роботі працівник втрачає право на вихідну допомогу, то сума виплати має бути зменшена на суму вихідної допомоги, виплаченої працівнику. З такою думкою ми не можемо погодитись з наступних причин:
1. законом не передбачено повернення вихідної допомоги працівником;
2. підприємство зобов’язане виплатити працівнику суму, зазначену в рішенні суду і не може цю суму змінювати (навіть на підставі листів Мінпраці);
3. наступне поновлення на роботі ні яким чином не призводить до втрати права на вихідну допомогу, видану в минулому, адже звільнення (хоча й незаконне) фактично мало місце.

Врахування компенсації за невикористану відпустку

Мінпраці в тому ж листі зазначає, що законодавством про працю не передбачено повернення працівником грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки в разі поновлення його на роботі. Важко зрозуміти, чим викликаний різний підхід до вихідної допомоги та до компенсації за невикористану відпустку. Але й не має підстав не погодитись з останнім твердженням міністерства.

Сума в рішенні суду

Досить часто в бухгалтерів виникає питання, яка саме сума зазначається в рішенні суду: сума «нетто», яка має бути виплачена працівнику виплачувати працівнику на руки, чи сума «брутто», з якої необхідно утримати ПДФО та ЄСВ?

З цього приводу ВСУ в абзаці 6 п. 6 постанови Пленуму від 24.12.99 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначив таке:
«Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.»

Така позиція кореспондує з приписом абзацу 3 п. 3 Порядку №100:
«Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.»
Таким чином, працедавець виплачує працівнику суму, зазначену в рішенні суду, за мінусом утриманих ПДФО та ЄСВ.

У випадку, якщо сума, зазначена в рішенні не є зрозумілою, підприємство як відповідач може звернутись до суду з клопотанням про роз’яснення судового рішення. Окрім того, під час судового розгляду суд витребовує в підприємства документи та розрахунки, які стосуються середньої заробітної плати. Такі документи і розрахунки готує бухгалтерія, отже чіткість рішення суду буде певною мірою залежати від чіткості поданих до суду розрахунків.

Інші виплати

Окрім виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд може зобов’язати працедавця компенсувати моральну шкоду, а також витрати на правову допомогу.

Оподаткування

ПДФО

ДПАУ висловила свою думку щодо оподаткування виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в листі від 20.04.2007 р. №3928/6/17-0716: такі виплати оподатковується ПДФО так само, як заробітна плата. Ідентична позиція висловлена і в листі Міністерства юстиції України від 18.04.06 р. №20-35-60. ДПАУ, як і Мінюст посилаються на норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Зазначимо, що Розділ IV Податкового кодексу містить аналогічні положення.
Відповідно до пп. 14.1.48. Податкового кодексу заробітна плата для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 Податкового кодексу).
Таким чином, ПДФО з виплаченої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу утримується та перераховується працедавцем до бюджету в тому ж порядку, що і заробітна плата. Нарахована сума включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника в тому періоді, коли її нараховано.
У зазначеному листі ДПАУ погоджується, що працівник при нарахуванні ПДФО на суму компенсації середнього заробітку, має право на податкову пільгу.
Відшкодування моральної шкоди включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу на підставі підпункту 164.2.14 Податкового кодексу.

ЄСВ

Якщо виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу розглядати, як заробітну плату (з чим важко сперечатись), тоді ЄСВ необхідно нараховувати та утримувати з тому ж порядку, який застосовується до заробітної плати (і за той самий період, за який нараховується така виплата).
Щодо компенсації моральної шкоди – такі виплати не входять до бази нарахування, визначеної статтею 7 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Податок на прибуток підприємств

Ототожнення виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу із заробітною платою має свої переваги – дозволяє включити таку виплату (разом з нарахованим ЄСВ) до складу витрат. Тим більше, що статті 139 та 140 Кодексу не містять обмежень щодо таких виплат.

Щодо віднесення компенсації моральної шкоди до складу витрати, зазначимо наступне. Визначення витрат наведене в пп. 14.1.27 Податкового кодексу — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, перелічені в ст. 139 Кодексу. Підкреслимо, що в пункті 139.1.1 наведено перелік витрат, не пов’язаних з провадженням господарської діяльності. Витрати подвійного призначення перелічені в ст.. 140 Кодексу, при цьому, їх перелік є вичерпним. А ні в статті 139, а ні в статті 140 не міститься обмеження щодо включення компенсації моральної шкоди до складу витрат.

 


Отправить запрос на консультацию по трудовому праву:

Запрос на консультацию
Sending